Чим християнство відрізняється від інших релігій.

Ісус – історична особа

Ісус Христос, Син Божий, прийшов до нас в тілі людини, який з самого початку принизив Себе. Цим Бог зробив спасіння досконалим. Таким досконалим, що ніхто не може заперечити цього.

Коли ми говоримо про Євангеліє, то говоримо про реальну історичну особу. Цією особою є Ісус Христос. Коли Він прийшов, то явив нам все. Він не юлив, не говорив догадками, не казав, що в Нього є секрет, а відкрив нам все. Все, що Він сказав є дуже чітким для нас. 

Без розуміння та усвідомлення історичності особи Ісуса Христа, ми ніколи не зможемо повністю зрозуміти Бога. Тому ми маємо відкрити для себе цю історичну постать, ким є Ісус.  

Чому ми віримо в Ісуса? 

Ми, християни, сповідуємо Ісуса – Творця Всесвіту, Творця всього. І Його Слово, це порядок Творення, це правила, за якими Всесвіт досконало працює.

Ісус не каже нам, що коли ми будемо робити ось так, то нам буде надано взамін. А Ісус каже, що треба робити так, бо такий порядок. І коли ми так будемо робити, то світ відновиться. Його Слово стосується всього світу, всіх людей без винятку.

Його життя змінило наступні 2000 років історії людей. Коли Ісус прийшов, Його Слово було революційним. Воно перевертає все, для того щоб відновити порядок. Особливо показовим є ставлення Ісуса до жінок. До того часу, до жінок ставилися як до речі. На жінку дивилися зверхньо. Прикладом є Марія та Марта. Саме питання: “Ти сидиш біля ніг Ісуса? Це дійсно твоє місце? Ні, твоє місце на кухні. Це те, що ти маєш робити.” Але Ісус каже: “Вона обрала краще з цих двох.” Наскільки ці слова Ісуса заохотили жінку, наскільки вони відновили її. Наскільки ці слова змінили ставлення до жінки.

Ісус також приходив до тих, хто мав дуже низьке положення у суспільстві, ким нехтувати – хворі, слабі, бідні, ненавиджені.  Але Ісус ставився до них, як до дітей Божих.

Кожен крок, який зробив Ісус – революційний. Тому, Його Слово, Його посил сучасний навіть і зараз. А в час Ісуса був надсучасним.

Чому християнство не просто одна з релігій? 

Маємо чітко усвідомлювати, християнство – це не просто одна з релігій, яку ми хочемо просунуть у світі. Християнство виняткове і дійсно дуже відрізняється від інших релігій, що робить його ексклюзивним. 

Посил християнства – це порядок створення світу, порядок створення всього. Ісус каже: “Я – дорога, і правда, і життя” (Від Івана 14:6).

Коли ми дивимося на історію світу, то у світі було лише 4-5 людей, яких називають святими. У Азії – Конфуцій, у Індії – Будда, в Європі – Сократ. Всі вони народилися і померли за 300-400 років до Різдва Христового.

За 3-4 століття до приходу Ісуса, ці люди з’явилися і дали настанови. Вони навчали людей, дали людям приклад наслідування, приклад моралі, етики. Їх вчення стало релігією, що мало і має багато послідовників. Їх послідовники поклоняються їм, думають про них.

Багато людей, прийнявши їх морально-етичне вчення, не надто віддалилися від морально-етичного вчення Ісуса Христа. Їх вчення установило такий собі міст до вчення, яке приніс Ісус.

“Я – дорога, і правда, і життя”

Але Ісус каже: “Я – дорога”. Тобто В Ньому є дорога, якою ми можемо досягти небес. Він також каже: “Я – істина”. Релігія, яка навчає безглуздим речам, не може вижити. Але істина Ісуса – це істина, яка робить істину можливою. Сам Він є істиною.

Коли ми це знаємо, то можемо скласти весь пазл разом і зрозуміти інші релігії краще, а також різницю між християнством та іншими релігіями.

Ісус каже: “Я – життя”. Це значить – наше життя, яке мало закінчитися смертю, воно продовжується, стає вічним. А Ісус є джерелом вічного життя. 

Коли ми говоримо, що віримо в Ісуса, значить, що ми йдемо Його шляхом до кінця.  

Буддизм – досягти просвітлення

Будда (справжнє ім’я Сіддхартха Гаутама) народився в 564 до нашої ери. Він був принц з маленького царства. Але його унікальність в тому, що він виступав проти кастової системи в Індуїзмі.

Кастова система була не лише в Індуїзмі, але закріпилася і в Європі, і в Китаї. Деякі касти були недоторканими. Але Будда казав, що немає бути такого, бо всі люди рівні.

Головне вчення Будди про життя було подібне до Індуїзму. Вчення про реінкарнацію. Ідея про реінкарнацію є дуже унікальною. Поки людина не переживе нірвану, вона буде народжена знову, а її душа буде переходити в інше тіло. І таке коло треба пройти аж до тих пір, поки людина не досягне нірвани.  

Досягти нірвани значить стати Буддою. Будда значить – просвітлений, що досягає досконалості через пізнання себе. Він сказав, що до тих пір поки людина не помре, має пізнавати себе, тобто слідувати за собою. Бо вона сама є світлом. Це дуже важлива концепція в Індуїзмі та Буддизмі.

Коли ми порівняємо їх вчення про смерть та спасіння, то зрозуміємо, що Індуїзм та Буддизм – це релігії пізнання самого себе. Людина є світлом. І вона має знайти це світло, тобто самого себе, пізнати себе, щоб просвітитися і стати Буддою.

Конфуціанство – морально-етичне вчення

А що з приводу Конфуція? Він один з чотирьох постатей, який ми назвали, які стали прикладами для людей у різних кінцях світу. Конфуцій народився в 551 році до н.е. Він практично сучасник Будди.

Конфуцій не залишив багато книг після себе. Але його учні все систематизували. Дуже відомою є книга “Аналекти” – це діалог учнів з Конфуцієм. Один з його учнів Дзін Лу запитав Конфуція про духів та привидів. Учні, як правило, його називали вчителем. Вони також запитали його про смерть. І учитель відповів: “Ти питаєш мене про смерть, але я ще не зрозумів життя. Тоді, як я можу зрозуміти смерть?”

Це дуже відверта відповідь. В часи Конфуція, Китай не був єдиною країною, а був поділений на багато дрібних царств. Між ними було багато воєн і Конфуцій говорив про сучасні для них речі. Про те, що їх турбувало. Про те, як принести мир, як бути гарним правителем, як бути доброю людиною, як бути гарним батьком, гарною матір’ю, дитиною, чоловіком і жінкою. Отже, він говорив про моральні та етичні практичні питання та про те, як жити гарно.  

Але у тому, про що він говорив є межа. Він немає відповіді про смерть.

Сократ – ідеальна людина, яка не боїться смерті 

Як щодо Сократа? Сократ – найбільш улюблений філософ Західного світу. Його найбільш відомими учнями були Арістотель та Платон. Ці двоє учнів об’єднали Західний світ, надали йому сучасної форми. Вони задали тон західній філософії.

Особливо Платон був шокований побачити те, як Сократ припинив своє життя. Ми знаємо, що Сократ випив отруту. Тобто він сам себе отруїв. Його було засуджено до смерті за обвинуваченням у невірі в богів. І він силою змушений був прийняти екстракт рослини, що має отруту. Коли Платон це побачив, то був шокований. Бо Сократ виглядав дуже вільним у тому, щоб прийняти смерть.

В той момент, коли він прийняв отруту, він просто думав, як завершити свої земні справи. Йому згадалося, що він не заплатив за курку, яку позичив у когось.

У цьому він показав образ ідеальної людини настільки, наскільки це можливо було силами самої людини.

Кожен боїться смерті, але як Сократ міг бути настільки вільним від смерті і не боятися її? Це шокувало Платона. Як людина може бути настільки вільною? Тоді, коли кожен переживає та переймається з приводу смерті, він почував себе вільним від неї.

Але у його поглядах на смерть, щось пропущено. Що це?

Ісус та Сократ – хто ідеальніший? 

Ісус Христос, коли Він йшов на хрест, він тремтів перед Богом. Він плакав, обливався кров’ю і потом. Біблія пише, що піт і кров були на Його чолі. Навіть тоді, коли Він був Сином Божим, Він тремтів. 

Коли порівняти Ісуса та Сократа, то хто з них є ідеальнішим? Що не вистачає Сократизму? Він пропустив Бога.

Коли ми знаємо, що немає Бога, ми можемо грати навколо. Але коли ми знаємо, що є Бог, який дає життя. Коли ми пізнаємо, що є вічність, то стаємо непідробно серйозними. 

Мученики за Ісуса Христа, такі як Стефан чи багатьох інших мучеників, що зазнали переслідувань, перед тим, як померти, з ким вони говорили? Вони не говорили про людей навколо, що дивилися на них. Вони говорили до Бога і про Бога. В останній момент їхнього мученицького життя, до того як померти чи бути спаленим, їх останні слова були звернені до Бога.

Коли звірі роздирали християн в Колізеї в Римі, глядачі, що приходили на виставу, лише знали, що це вистава. Вони не знали, що Бог дивиться на все це. Але мученики, які помирали, знали, що Бог там присутній і дивиться на це. Тому, в останні миті свого життя вони говорили з Богом.

Якби ми не знали Бога, то могли б сказати: “Добре, знаючи, що люди помирають, я теж можу зустріти смерть, я ні чим не пов’язаний”. Але в момент, коли ми знаємо, що є Бог і життя йде від Нього, ми стаємо непідробно серйозними.

Ісус Христос – творець життя

Для когось Він великий Святий світу, один з багатьох, який дав гарний приклад. Але ми, християни, віримо в те, що Його смерть – не просто смерть праведника, не просто смерть однієї великої людини, а Його смерть – це смерть викуплення грішників. І через пустий гріб, Він довів, що є Сином Божим.

1 до Коринтян 15:6

потім з’явився нараз більше як п’ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили.

Пустий гріб – це найбільш сильний та підходящий доказ воскресіння Ісуса і того, що Ісус понад смерть. Він подолав все вірою в Бога. Коли Він був у тілі, як ми, то тремтів. Бо Він дійсно розумів значення смерті. Це не гра, це не жарт, це не щось, що звичайне. Він розумів дійсну природу смерті. Але віра в Бога дала Йому подолати все і Він став Творцем життя.

Біблія свідчить у Марка 14:20-24, Матвія 26:17-30, Луки 22:17-23 через Тайну вечерю, через останню розмову з учнями, Ісус вже пояснив їм значення смерті, значення крові. Його кров – це кров заповіту, що відновлює та зцілює нас. 

В кого є істина? 

В цьому істина. Багато людей кажуть, що правда тут, правда там. Ми навели приклади, де теж є правда. Потроху правда є кругом. Це не так, що інші говорять безглузді речі. Але ми маємо знайти найкращу правду, абсолютну правду. 

Коли ми хочемо зрозуміти все, то маємо задатися такими питаннями:

1. Що є початком? Хто є Творцем? Звідки йде істина?

Істина йде згори чи знизу? Істина йде від людини чи від когось іншого? Істина – це філософія чи об’єктивність, що йде згори? Отже, ми маємо перевірити початки, звідки береться початок.     

     2. Ми маємо перевірити значення цього. Кожен посил, кожен феномен, який є в тому чи іншому вченні, він відповідає нашому життю? Чи дійсно все це має користь для нашого життя

     3. Морально-етичне значення. Мораль вчення в тому, щоб мати практичне життя і гармонію в суспільстві?

Якби вчення християн було проти суспільних норм, проти практичних устоїв, то чи сподобалося б нам це? Мораль і етика вчення мають показати гарний приклад, який має виглядати як істина.

     4. Куди це мене веде? Який кінцевий пункт призначення? Це веде мене до безкінечного кола переродження (реінкарнація) чи це вчення немає ще відповіді на це питання? Чи ми просто сприймаємо, що смерть – це норма, тобто ми йдемо в нікуди і чи це нормально?

Висновки  

Коли ми отримуємо відповіді на ці питання, то маємо зрозуміти, чи та чи інші істина пов’язані між собою? Посил тієї чи іншої правди, пов’язаний між собою? Початок, значення, мораль, кінцевий пункт призначення, все це пов’язане між собою?

Коли ми візьмемо християнство, то все між собою пов’язане і все грунтується на любові. 

Істинна істина та, яка являє любов людей і любов Бога. Правда та, яка показує абсолютну любов Бога.

Християни говорять про благодать. Ми говоримо про те, що наше спасіння лежить у абсолютній владі Бога. Нічого не залежить від нас. Немає нічого такого, що ми б могли зробити, щоб отримати спасіння. Лише через благодать і лише через прощення ми можемо отримати спасіння.

І в цьому найбільша унікальність, коли порівняти християнство з іншими релігіями. Благодать та прощення. Саме цей посил був в Ісусі Христі, який є історичною особою. Він прожив Своє життя також відповідно до Слова, якого Він навчав.

Все що Він сказав, все що Він пояснив, Він підтвердив Своїм воскресінням. Тому, з якого боку не підійти, з якого боку не подивиться, все дуже пов’язане між собою.