Наш Всесвіт, природа навколо нас, впорядкованість всього говорять нам про те, що у всього цього є Творець, і з цим багато людей, у тому числі вчених та науковців, погоджуються. Але все, що оточує нас, не може відповісти нам на питання: “Який Він?”. Це як стояти перед зачиненими дверима і розуміти, що за ними хтось є, але ти не знаєш, хто це. 

Часто ми уявляємо Бога суворим дідусем на хмарі, який тільки й чекає, щоб обмежити свободу людини і покарати її; іноді ми називаємо Його “Всесвітом” і надсилаємо свої прохання, іноді – Вищою силою, яка керує всім, і в тому числі людиною. 

Проте який Він? Ти не можеш вірити в Того, Кого ти не знаєш, Кому ти не можеш довіряти. Але як же дізнатись? 

Звернемось до Біблії. Навіть невіруючі люди знають притчу про блудного сина, яку розповів Ісус, і яка записана в Євангелії від Луки. За її мотивами створено безліч картин, художніх творів, віршів. Про що вона? Про стосунки людини і Бога. Вона розповідає нам про любов Творця. 

Євангеліє від Луки 15:11-32 

Був чоловік, мав два сини. І один вирішив ще за життя батька взяти свою долю спадщини і розпоряджатися нею на свій розсуд. Розтратив все, що мав, став бідувати, і, щоб якось вижити, влаштувався свинопасом. Був готовий їсти те, що давали свиням, але йому й цього не давали. І Біблія каже: “Тоді він спам’ятався…” Він згадав, що в нього є батько, і вирішив повернутися. І коли чоловік був ще в дорозі, батько вибіг йому назустріч, обійняв, запросив додому і влаштував свято на честь його повернення. 

Так Ісус описав любов Бога до нас. Ми – це ті, хто вирішили відвернутися від Нього, хто вирішив жити без Нього. Чи міг батько змусити сина залишитись? Певно, що міг. Але він не зробив цього. Тому що любов – джерело свободи. Ти не можеш нікого змусити любити, ти можеш тільки чекати. І батько чекав. І Господь чекає. Поки ми “спам’ятаємось”, поки ми зрозуміємо, що витрачаємо наше дорогоцінне життя на пусті речі. Якщо батько помітив сина, коли той ще тільки йшов, це означає, що він постійно вдивлявся в горизонт- чи не йде його дитина. Так само й Творець- нам потрібно зробити тільки крок назустріч, і Він прийме нас. Прийме як дитину, яка загубилась, яка збентежена, яка шукає підтримку. 

Ми не можемо побачити Бога, ми не можемо доторкнутися до Нього, але ми можемо відчути Його любов, зрозуміти Його через цю притчу. Він – абсолютна, безмежна, безумовна, жертовна любов, яку ми всі так шукаємо… 

фото: Juan Pablo Serrano, www.pexels.com