У християнській традиції прийнято закінчувати проповіді благословенням. Найперше благословення, яке записане у Біблії – Ааронове благословення (Числа 6:24-26). Його до сьогодні використовують у Лютеранських церквах. Але найпоширенішим благословенням в церквах є Павлове благословення, записане в кінці 2 Послання до Коринтян. 

2 до Коринтян 13:14

14 Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь.

Суть благословення в тому, що це коротка настанова прихожанам на найближчий тиждень. Перш ніж прихожани порозходяться по своїх справах, вони отримують благословення наприкінці служби. В цьому благословенні закладене дуже глибоке внутрішнє значення; воно містить найбільш точне пояснення Триєдиного Бога. 

У якого Бога ми віримо? 

Бог, в якого ми віримо, є Триєдиним Богом. Чому, ми християни це підкреслюємо? Тому, що вірування людей різні. Є ті, хто поклоняються ідолам; є ті, хто вірить в єдиного універсального Бога (монотеїм); віра в Бога в одній особі); до них відносимо Юдаїзм та Іслам; а є ті, хто вірить у Триєдиного Бога (християни).

У Євангеліє від Івана 3 і 4 записано важливі розмови Ісуса з Никодимом та із самарянкою. Ці розмови є найдовшими розмовами Ісуса, з поміж тих, що взагалі записані в Біблії. Никодим є представником прихильників єврейської віри; Ісус навчає його про переродження. Він навчає його, що той має народитися знову водою і Духом. Самарянка є представником неєвреїв (не обраних) поган; Ісус навчає її поклонінню. Вона служила своєму богу, як і всі у світі служать своїм богам. Але у Посланні до римлян 1 говориться, що всі ті боги – ідоли. А їй Ісус сказав:

Від Івана 4:21-24

21 Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви. 22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв. 23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. 24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

Ісус навчає її, що поклоніння має бути не на горі Герізім, на якій поклонялися самаряни і не в Єрусалимі. Якщо ні те, ні інше, то де тоді? Історично на горі саме язичники проводили богослужіння. В Києві і зараз прихильники язичництва збираються на одній із гір в центрі міста. Вони обирають гору, бо поклоняються природі. Тож це не служба, яка проводиться для Бога.

Коли Ісус говорить про гору, то Він говорить і підкреслює саме про поганський ритуал поклоніння, бо самаряни були євреями змішаними з іншими народами, коли перебували в полоні у Вавилоні, а тому також дотримувалися поганських ритуалів.

Коли Ісус говорить про поклоніння в Єрусалимі, то Він підкреслює те, що всі євреї мали лише один храм – в Єрусалимі, але служба в ньому була сповнена ритуалу та лицемірства.

Тому Ісус говорить нам, що це не те поклоніння, яке Бог хоче бачити від нас. Це значить, що наше служіння має відбуватися тільки для Бога, що є поклонінням “в істині”. 

Що таке істина? Істина – це Ісус. У Євангелії від Івана 14:6 Ісус промовляє: “Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.” Лише через Ісуса ми можемо прийти до Бога. Бо лише через Сина ми повністю пізнаємо Отця. Ось чому Ісус Христос згадується першим на початку благословення. 

Чому не “Бог-Отець” згадується першим, а замість Нього “Ісус Христос” згадується першим? Чи не розумніше поставити спочатку Отця, а потім Сина? Католики і православні хрестяться в ім’я Отця, і Сина і Святого Духа. Цим вони полегшують людям розуміння Трійці. Однак, на відміну від католицької та православної церков, Павло дарує благословення так, як ми бачимо записаним. І це теж правильно. Бо ми можемо прийти до Бога і повністю пізнати Отця Небесного лише через Ісуса Христа.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця

Коли ми читаємо благословення, там говориться: “Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця“. Чому “благодать”? Тому що це та благодать, якою Ісус Христос відкупив наші гріхи. Чому говориться про “любов” у фразі “любов Бога й Отця”? Тому що любов’ю є те, що Бог віддав Свого Сина і спас нас смертю Свого Сина, коли ми були грішниками. 

Чому Бог має спасати нас? Оскільки люди зрадили Бога і вирішили жити самостійним життям, то чи не правильним було б просто залишити їх на загибель? Але Бог не робить цього; Він полюбив нас. 

В чому суть нашої віри? Що ми намагаємося передати? Слова записані в Євангеліє від Іван 3:16 “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.”

Бог ось так полюбив світ. Ось чому Він віддав свого Сина нам. Ми маємо знати таку любов Бога. Тому, у протестантських церквах віруючі звертаються до Ісуса. Бо Ісус привів нас до Бог; Він примирив нас з Богом; Він показав нам Бога.

Чому ми маємо вивчати теологію?

Ми маємо пізнавати Бога. Християни створили цілу науку Теологію. Ми, слов’яни дослівно переклали назву цієї науки як Богослов’я. Тобто, це логічне та систематичне вивчення Слова Бога. 

Як сказав апостол Павло в Посланні до ефесян 4:13 те, у що ми віримо і те, що ми знаємо, мають бути поєднані: “Аж поки ми всі не досягнемо з’єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти.” 

Наша віра та знання про Бога мають бути поєднані. Усі ми маємо пізнати Бога. І теологія – це дисципліна, яка дозволяє нам більше пізнавати Бога. Що ми намагатимемося робити, пізнавши Бога? Більше любити Бога. Що ми будемо робити, полюбивши Бога більше? Ми сформуємо відносини з Богом. 

Отже, теологія – це апологетика; вивчення того, як відстояти свою віру. Те, що ми не розуміємо; те, в чому ми сумніваємося; те, чого ми соромимося стане чітким для нас, коли ми будемо вивчати теологію. Те, що є неясним для мене, стане чітким.  

Апостол Петро навчав нас завжди бути готовим дати відповідь тим, хто запитує про нашу віру. “А Господа Христа святіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом.” (1 Петра 3:15)

З усього, що ми вивчаємо про Бога найважливішим є Триєдиний Бог. Чому ми зараз говоримо про теологію? Бо вчення про Трійцю розроблено саме наукою Теологією. Чому? Щоб ми могли зрозуміти Бога; щоб ми могли зрозуміти природу Бога, роль Ісуса Христа, роль Святого Духа. 

Ті, хто вірить в ідолів, кажуть, що вони служать богу, але то не Бог. Те, що видиме, – то не Бог. Ось чому єврейська віра починається зі знищення ідолів, бо все, що видиме, є неправдивим. Тому Юдаїзм та Іслам однакові тим, що вони вірять в Бога в одній особі. Їх Бог невидимий. 

Тоді у що віримо ми? Ми віримо в Триєдиного Бога. Зрозуміти це – найважливіше. Якщо ми не знаємо Триєдиного Бога, ми не можемо пізнати Бога повністю. В цьому правда, про яку сказав Ісус самарянці.  

Друге, про що сказав Ісус самарянці – ми маємо поклонятися “в дусі”. Що таке дух? Дух – це Святий Дух. Ми маємо поклонятися в Святому Дусі. 

Коли ми думаємо про роботу Отця, і Сина, і Святого Духа, то як ми пояснимо їх роботу? Ми бачимо роботу Бога-Отця у Старому Заповіті. Він Сам являвся праотцям віри, а також діяв через посланців (ангелів). Потім, Він послав Свого Сина – Ісуса Христа. Який розказав нам про любов Бога; про прощення; про те, який світ на Небесах; про те, що Він йде і приготує нам місце на Небесах в Домі Бога. Далі, Ісус вознісшись на Небеса, послав нам Святого Духа і відкрив нам шлях до повного пізнання Бога. 

У Євангелії від Івана 14 записано обіцянку Ісуса послати Святого Духа. “Я не кину вас сиротами, Я прибуду до вас!” (Від Івана 14:18) “Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив.” (Від Івана 14:26) 

Ісус сказав, що не залишить нас сиротами, але пошле нам Духа Святого. Тому Святий Дух живе в нас, щоб наставляти нас, щоб ми пізнавали Бога; щоб через пізнання Бога ставали досконалими. Ісус сказав нам: “Будьте досконалими, як досконалий Отець ваш Небесний”. Отже, такою є віра а в Триєдиного Бога.

Прощальна промова Ісуса

У Євангеліє від Івана також ми знаходимо прощальну промову Ісуса в розділі 14. Ця промова є дуже глибокою та щирою, оскільки Ісус виголошує її як останню Свою волю. Взагалі, Євангеліє від Івана є четвертим Євангелієм і було написане пізніше від інших Євангелій. Тому в ньому записані глибші речі. Тут Ісус говорить, що йде на небеса для нас. “Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас?” (Від Івана 14:2) 

Ісус, зустрівши смерть, говорить, що збирається “приготувати місце для нас”. Він говорить, що прийшов від Отця, і повернеться до Отця. З цього ми можемо побачити світогляд Біблії. 

Світогляд Біблії 

Коли ми подивимося на вірування людей, то можемо розділити їх на такі світогляди. Перший світогляд полягає в тому, що після життя і смерті людини на землі нічого не залишається про неї. Такі люди найбільшою цінністю вважають залишити після себе своє ім’я, тому що нічого іншого не залишається. З цього приводу відомою є японська приказка: Тигри помирають і залишають свої шкури; люди вмирають і залишають свої імена. Другий світогляд – віра в те, що люди перевтілюються після смерті. Ось чому корови вільно гуляють вулицями Індії, оскільки багато людей думають, що люди можуть перевтілюватися у корів. З іншого боку, вони вірять, якщо людина живе в цьому житті неправильно, то в наступному житті така людина може стати, скажімо, собакою чи свинею. Мораль така, що не треба жити поганим життям, щоб не перевтілитися у собаку чи свиню. Такий світогляд закликає людей жити дотримуючись моралі та правильного життя. Третій світогляд – християнський, про який говорив Ісус у Євангелії від Івана 14. На Небесах дім Отця. Я йду приготувати місце для вас у ньому. 

Біблійний світогляд вчить нас про суд після смерті. Це не просте питання, що люди переходять у інший світ після того, як закінчують своє життя в цьому світі. Через те, що після смерті буде суд, ми, люди, не маємо закінчувати життя самогубством. Бо самогубство – це вбивство себе. Але людина – це творіння Боже. Бог нас породив, тому Бог нас спитає за наші справи. Тому, після смерті є суд. “І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд.” (Євреям 9:27) 

Одного дня всі помирають, а після смерті суд. І це дуже важливе вчення Біблії, яке формує наш світогляд. Коли ми живемо з відчуттям того, що немає Бога і немає суду після смерті – це один світогляд, який впливає на моє життя. А коли ми усвідомлюємо і знаємо, що є Бог і є суд Божий наді мною, то це формує абсолютно інший світогляд, абсолютно іншу якість нашого життя. Тому, отримати відповіді на ці питання буття є важливішим за будь-які наші повсякденні справи. Це важливіше, ніж їсти чи спати. Бо це формує наш світогляд, а відтак і якість нашого життя. 

Після того, як померти, ми йдемо на суд. А на суді вирішується – в рай чи пекло. Біблія постійно нам пояснює цей простий світогляд на численних різних прикладах. Тому, ми маємо знати, що є суд і небеса після смерті. Нас будуть судити відповідно до того, чи жили ми добре, чи ні. 

Коли ми вивчаємо Послання до римлян, то навчаємося тому, що є вічне покарання. Ісус нам про це каже у притчах. Притча про багача і Лазаря дуже красномовна. Між праведниками та грішниками така прірва, що ні ті, ні ті, не можуть її перейти. Це значить вічна кара. Тому, ми маємо жити свої життя з чітким усвідомленням факту, що існує інший світ, і дуже важливо зрозуміти, що ми маємо готуватися до того світу і жити ним. 

Послання до римлян написане Павлом, який був великим інтелектуалом свого часу. Висновок розділу 1 Послання до римлян полягає в тому, що всі помирають, знаючи що є суд Божий, але відмовляються прийняти це. Але Бог так полюбив світ, що послав Свого Сина, бо Він нас полюбив. Бог хоче, щоб ми Його пізнали. Бог не хоче, щоб ми померли, але хоче, щоб ми Його пізнали і спаслися.

Навіть ті, хто не знає Бога, вони знають моральний закон, про який їм нагадує совість. Природа, теж нам нагадує про Бога. Ми бачимо, коли людина втрутилася в закони природи, то тепер страждає, намагаючись подолати негативні наслідки своєї діяльності. 

У Посланні до римлян 1 написано, що Бог дав нам щось, чим ми можемо пізнати Бога – розум і совість. Також Бог наділив нас спрагою до вічного. “Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя.” (Псалом 42:1) З початку і до кінця книги Екклезіяст говориться: “І пам’ятай в днях юнацтва свого про свого Творця аж поки не прийдуть злі дні.” (Екклезіяст 12:1)

Перш ніж порох повернеться до землі, а дух повернеться до Бога, ми маємо пам’ятати нашого Бога-Творця. Бо буде суд. В цьому істина. Те, у що ми віримо, не є однією з багатьох релігій. Це справжня істина. Коли ми усвідомимо це глибоко, то зможемо проповідувати істину з силою. Бо ми маємо  наставляти людей, щоб вони увірували в Ісуса для того, щоб жити. 

Найголовніше вчення Біблії – спасіння

Коли ми вивчаємо Біблію, найголовнішим з того, про що говорить нам Біблія є спасіння. Бути спасенним є найважливішим. Коли люди чують про спасіння, вони можуть задавати питання: “Навіщо мені спасіння? Багато людей, здається, добре живуть без спасіння, тоді навіщо мені спасатися? Навіщо мені треба спасіння, коли я можу добре жити і так?” Ми маємо відповісти на такі запитання, коли люди задають їх. 

Сьогодні церква оточена силами, які хочуть знищити її, підірвати її авторитет. Для прикладу, в сучасних фільмах, дедалі частіше насміхаються з церкви. Але нам треба все це подолати. Якщо ми не вийдемо з цього, то ті, хто знищує церкву, доведуть свою роботу до кінця. Але з Біблією ми можемо подолати їх. Сила правди є найпотужнішою. Біблія дуже добре організована і пояснює нам якнайкраще, як подолати всі ці проблеми. 

Навіщо нам потрібен Дух Святий

Отже, навіщо нам потрібен Дух Святий? “То Той, що прийшов був водою та кров’ю, Ісус Христос. І не тільки водою, а водою та кров’ю. І Дух свідчить, бо Дух то правда.” (1 Івана 5:6)

Людину очищує вода, кров і Дух Святий. Ісус сказав Никодиму, що той має знову народитися з води і духа. Щоб очистити щось, треба омити те водою або спалити вогнем. На Близькому Сході існує багато таких релігій. У них прийнято піти до великої річки і помитися в ній. У Зороастризмі, для прикладу, поклоняються вогню. У всьому цьому ми можемо відчути їх глибоке розуміння того, що люди осквернилися. Тому ми маємо омити свої гріхи. 

Як юдеї омивали людський гріх? Кров’ю. Вони омивали гріх кров’ю овець та кіз. Тому Ісус Христос був жертвою, яка очистила наші гріхи раз і назавжди. “І не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення.” (Євреїв 9:12) В такий спосіб ми були спасені Ісусом. Але через старі звички ми знову оскверняємося і нам потрібно щодня боротися зі своїми гріховними звичками. 

Як ми можемо очиститися, проходячи цей процес освячення? Ми не можемо освятитися своїми власними силами. Тож нам потрібен Дух Святий. Ось чому Ісус послав нам Святого Духа. 

В такий спосіб, через Триєдиного Бога Отця, Сина та Святого Духа ми пізнаємо Бога повністю. Тому ми віримо в Трійцю.

Чому Син з’являється першим у благословенні?

На закінчення, давайте повернемося до питання, яке ми ставили на початку проповіді: чому Син Ісус з’являється першим у Павловому благословенні? Ми смертні і не можемо пізнати Того, Хто вічний. Ось чому нам потрібен Син. 

Є три причини, чому нам потрібен Син. Перша – тому що ви можете пізнати Бога через Його Сина. Друга – щоб ми могли отримати спасіння. Третя причина, щоб піти до Отця; іншими словами, щоб піти на Небеса. Тому ми проповідуємо, що нам потрібен Ісус. 

Господь пішов першим, щоб приготувати місце для нас. І Він показав нам шлях до Дому Отця. Це записано в Біблії. Тому, Трійця – це правильне вчення; Трійця – це ортодоксальне вчення. Це ідеальна правда. Сподіваюся, що кожен може пізнати Бога глибше і любити Його більше через Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.